Проста юридична логіка щодо знайденого мертвим головного спеціаліста з питань взаємодії з правоохоронними органами, запобігання і виявлення корупції та оборонної роботи апарату Великомихайлівської районної адміністрації Одеської області.
Буду максимально відвертою і лаконічною.
Будь-яке штучне спричинення смерті, будь-яка згуба відносно людини має мотив. Навіть якщо це само згуба. Згуба завжди насилля.
Від так: смерть екс-чекіста була мотивованою і насильницькою.
Людям подають: від розриву гранати.
Тобто знаряддя злочину було масового враження.
Запитання: до чого тут самогубство? Чому не тероризм? Адже він її (гранату) ніби то сам ніс, сам відносно себе десь там використав. Увесь цей шлях-шлях смертника масового знищення. Чи не так? Але тероризм складніший за вбивство. Перевірки. Контроль керівництва.
Бла-бла.. Не підходить.
Далі. Якщо людина наклала на себе руки, то чому обрала такий дикунський і фізично болісний спосіб? Адже будучи офіцером спецслужби він не міг не знати, яку ступінь болю йому буде спричинено. Міг передбачити наслідки каліцтва у випадку непередбаченого детонування.
Таких запитань юрист початківець задасть десятками одразу.
Очевидно, що правоохоронним органам Великомихайлівщини із цього питання, прикритим етикою пам’яті загиблого, та рішенням його близьких, вигідна версія самогубства.
Але така вигода лише короткострокова. Від так – оманлива.
Спершу може здатися: навіщо шукати вбивцю, якщо він сам?
Але простота і безпечність такої версії самогубства при допустимому вбивстві колеги і є самогубство. Не лише особисте. Усієї системи правоохоронних структур.
Версія самогубства, сформульована в підробні матеріали слідства, матиме фатальні наслідки обов’язкового рецидиву.
Якщо злочинні угруповування безболісно продовжать зачищати район, то оберуть саме такий спосіб зачистки.
На повторне «самогубство» народ більше не клюне.
Для чого його вигадувати вперше? До того ж так примітивно.
Далі.Ніхто не захищений від такого «самогубства».
Тому, поряд із присягою поліцейського, слідчим СВ Великомихайлівської нацполіції раджу писати пам’ятного листа про те, що вони не збираються накладати на себе руки.
Адже цей приклад- яскрава демонстрація покарання не за злочин, а за їх системні викриття.
Ще. Злочини такого ступеню тяжкості не мають строку давності. А потяг до правди і торжества справедливості-вічний. В такому випадку, здорово мисляче суспільство жадатиме доказів самогубства так само, як і вбивства. Докази самогубства перебувають у площині роботи професійних експертів — психіатрів. Де вони (експерти)? Немає. І не буде.
Найголовніше для людей є не просто деталізація розкриття, а відповідь на глобальне запитання: як поліція із таким рівнем районного слідства цей злочин розкриє, якщо випадки наїздів на людей на транспортних засобах із ідентифікованими водіями протягом трьох років не розкриті?
Мало віриться…
