Дорога до істини у справі Олесі Бухбіндер.
«Тисячі шляхів ведуть до хибної думки, -зауважував Ж.-Ж. Руссо,- до істини- тільки один».
До мене, як до юриста, у грудні 2015 року звернувся молодий хлопець — учасник АТО, сестра якого на ім’я Олеся протягом семи років потерпає від вимагання грошей. Тоді я ще й гадки не мала, якою цікавою з точки зору права виявиться ця справа.
Питання в тому, що у 2010 році Олеся мала необережність позичити гроші у приватної особи- «одеського ростовщика», і, звичайно, шахрая. Чоловік Олесі плаває. А гроші вкрай були необхідні для бізнесу, ініційованого з метою виживання родини в нелегкі періоди між морським рейсами. Звичайно, що «одеський ростовщик» зажадав укладання нотаріально посвідченого договору позики. У якості забезпечення виконання зобов’язання за позикою- додатково ще й договір іпотеки. Усе було б нічого, якби не умисел кредитора і повернути гроші, і повторно їх витребувати за рішенням суду, і забрати квартиру позичальників.
2 роки подружжя сплачувало «ростовщику» позику, за договором ніби то безвідсоткову, на справді ж із нерозумно великими відсотками. До того ж гроші бралися в гривнях, а повернення «ростовщик» зажадав в еквіваленті, тобто в доларах.
Сплативши і тіло і відсотки на цьому ніби й сталося. Та не зовсім. У жовтні 2015 року «ростовщик» розпочав процедуру виселення Олесі та чоловіка із квартири в суді. З’ясувалося, що розписки, які писав «ростовщик» на підтвердження виконання зобов’язання жодного відношення до позики від 2010 року не мають. Рішення про це прийняв Кілійський суд Одеської області. І тут я прозріла.
Не полінувалась. Поїхала по наших славнозвісних дорогах до Кілії оглянути справу із цим легендарним рішенням. Переглянувши матеріали, була приголомшена.
Виявляється, люди добрі, що можна давати гроші в борг. Тобі їх повертатимуть добросовісні позичальники, на що ти будеш писати розписки. Але при цьому легка увертюра (порада від шахрая-«ростовщика» та суду, що виніс рішення на його користь), — не пиши в розписці про який саме борг йдеться.
Суд, на кшталт Кілійського, винесе рішення мол: «розписки про отримання грошей не доводять факт повернення їх саме за боргом від 2010 року», і все…бреши, що в борг давав декілька разів. А написані докази не стосуються саме оспорюваного боргу.
То нічого, що інших доказів позик на руках не має.
Головне із суддею порозумітися.
Звичайно, що такі юридичні маніпуляції не пройдуть безслідно для їх ініціаторів та виконавців. Для цього і існує право, громадські правозахисні організації, на зразок нашої «За всю Одесу!»
Включена камера, активісти із жовто-блакитними стрічками та нормативні акти в руках справляють на «комбінаторів» шокуюче враження.
Сьогодні мною в інтересах Олесі та її чоловіка вже ініційовано перегляд Кілійського судового рішення за ново виявленими обставинами. Але чомусь подумалося про інше. Якби не цей хлопчина, учасник АТО, що спонукав сестру боротися, якби не її особисте рішення, її завзята боротьба , де б була ця родина сьогодні? І це при тому, що чоловік Олесі Сергій упродовж семи років заробляв серйозні гроші, які віддавав шахраям. Чому ці люди виявилися не захищені в судах? Наївне і риторичне запитання, чи не так?
Мусимо усе це зупинити. Найкращий дороговказ на шляху до істини –знання, допитливість, розум, воля і досвід.
Шляхетна ідея побудови правової державності для наших дітей повинна бути реалізована.
Неоніла Ткаченко