( На фото Ніна Тишевич та антикорупційний громадський експерт Ігор Єлін )
Прихильники корупційної монополії розпорядження власністю на селі не завжди усвідомлюють всю глибину наслідків і відповідальності за свої дії. Не усвідомлюють, що в системі корупції і тотального порушення права не зможуть вижити ні вони, ні їх діти, ні онуки, ні їх бізнес.
Здебільшого, «монополістами» корупційного розпорядження власністю стають посадові особи органів місцевого самоврядування, близькі родичі яких є бенефіціарами чи керівниками великих сільськогосподарських виробництв.
На справі Ніни Андріївни Тишевич, що потерпає від позбавлення її спадщини в результаті підробки заповіту батька, відслідковується, як саме побудовані схеми корупційного заволодіння власністю на селі знизу.
Такі схеми в деталях подані на огляд правоохоронним органам, суду.
У результаті – ЗВИЧНА кримінальна порука, ЗВЧИНЕ приховування як факту вчинення кримінального правопорушення, так і ЗВИЧНЕ унеможливлення судового захисту порушеного права власності спадкоємиці.
Я ЗАДАЮ СУСПІЛСЬТВУ УКРАЇНИ ЗАПИТАННЯ: НЕВЖЕ КОРУПЦІЯ СТАНЕ НАШИМ НАЦІОНАЛЬНИМ ЗВИЧАЄМ, чи, можливо, ми знайдемо таку вакцину , яка врятує від цього явища нашу країну?
29 липня 2015 року прокурора Одеської області Говду Р.М. та начальника ГУПН в Одеській області Лордкіпанідзе Г.Г. в порядку ст.214 КПК України, повідомлено про злочин , склад якого передбачено ст. 358 КК України, внаслідок виявлення факту підробки невстановленою особою заповіту Тишевича Андрія Тихоновича,1927 р.н.
Заявником про злочин виступила Тишевич Ніна Андріївна – донька і спадкоємиця померлого спадкодавця, яка внаслідок підробки заповіту втратила право на спадкування за законом, передбачене ст. 1261 ЦК України. Натомість її брат — Тишевич Василь Андріїйович таке право за підробленим заповітом набув, та безперешкодно його реалізовує.
Відомості про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до ст.214 КПК України, Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань , затвердженого наказом Генерального прокурора України 06 квітня 2016 року № 139, внесені до ЄРДР за № 12015160420000411 від 31 липня 2015 року.
Розслідування доручено слідчому СВ Саратського РВ ГУМВС України в Одеській області Татарчуку А.В.
Бездіяльність слідчого, оскаржена до суду, 10 листопада 2015 року ухвалою Саратського районного суду Одеської області у справі № 513/1413/15-к, провадження № 1-кс/513/140/5 у кримінальному провадженні № 12015160420000411 визнана судом протиправною. Водночас слідчого зобов’язано вручити Тишевич Н.А. пам’ятку про права заявника про злочин, передбачені ч.2 ст.60 КПК України.
10 листопада 2015 року начальником слідчого відділення поліції Білгород-Дністровського відділу поліції ГУНП в Одеській області Кобиленко Є.Є. заявник про злочин — Тишевич Ніна Андріївна, відповідно до приписів ч.2 ст.60 КПК України, визнана потерпілою у кримінальному провадженні за № 12015160420000411 від 31 липня 2015 року. Внаслідок цього їй вручено пам’ятку про процесуальні права та обов’язки.
Таким чином вимоги ухвали Саратського районного суду Одеської області у справі № 513/1413/15-к від 10 листопада 2015 року були виконані в повному обсязі.
На ряду із цим, на розгляді Саратського районного суду Одеської області ( на той час голови суду Смірнової О.І.) із 01.07.2014 року знаходилася цивільна справа № 513/1014/14-ц за позовом Тишевич Ніни Андріївни до Тишевича Василя Тихоновича про визнання заповіту від 07 лютого 2006 року , виконаного від імені померлого Тишевича Андрія Тихоновича, 1926 р.н., та посвідченого секретарем Плахтіївської сільської ради Одеської області — недійсним.
04 вересня 2014 року у цивільній справі № 513/1014/14-ц була допитана у якості свідка гр. Саламаха Тетяна Михайлівна, 16 вересня 1958 року народження, паспорт серії КЕ 564819, виданий Саратським РВ ГУМВС України в Одеській області у лютому 1997 року. Свідок Саламаха Т.М. у залі суду склала присягу свідка, та склала розписку про попередження її про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих свідчень, та відмову від надання свідчень.
В ході допиту свідок повідомила, що була секретарем Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області до 16 квітня 2014 року. За делегованими їй повноваженнями вчиняла нотаріальні дії у Плахтіївській сільській раді Саратського району Одеської області із 1990 року. 07 лютого 2006 року перебувала із заповідачем — Тишевичем Андрієм Тихоновичем , 1926 р.н., при посвідчені заповіту наодинці в приміщенні Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області. Складений нею в проекті заповіт, був надрукований нею , зачитаний вголос , і підписаний Тишевич Андрієм Тихоновичем, 1926 р.н.
На запитання адвоката відповідача — Муль Т.О. про процедуру посвідчення заповіту, відповіла однозначно: «Заповіт був зачитаний вголос. Все зроблено було як должно буть». «Проект читали, потом печатали…»
На запитання сторони позивача Тишевич Н.А. :«Це Ваша форма заповіту?» , — відповіла стверджувально, однозначно: «Я напечатала цей заповіт».
На запитання суду: «Підпис він ставив?», — відповіла стверджувально, однозначно: «Підпис він ставив».
Таким чином, свідок Саламаха Т.М. посвідчила суду під присягою, що підпис від імені Тишевича Андрія Тихоновича було виконано ним у її присутності, внаслідок посвідчення заповіту, підготовленого Саламахою Т.М. змісту і форми, відповідно до вимог чинного законодавства України.
Водночас свідок не повідомила суд, що підпис від імені Тишевича Василя Тихоновича виконувався до нанесення на нього друкованого тексту, а печатка органу місцевого самоврядування була наявна на аркуші до нанесення Саламахою Т.М. підпису і тексту заповіту.
В результаті , свідчення Саламахи Т.М. лягли в основу прийняття рішення Саратського районного суду Одеської області від 26 серпня 2015 року у справі № 513/1014/14-ц. Рішення вступило в законну силу, та не було скасоване в апеляції.
26 травня 2016 року Одеським Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України в Одеській області в особі завідувача сектором дослідження документів та почерку Одеського НДЕКЦ МВС України Гарбуз Тетяни Олександрівни, яка має повну юридичну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення судової технічної експертизи документів за експертною спеціальністю 2.1. «Дослідження реквізитів документів», присвоєну ЕКК МВС України ( свідоцтво від 31 травня 2011 року 3 10704) , факт підроби заповіту Тишевича Андрія Тихоновича , 1926 р.н., підтверджено.
Надано висновки про черговість нанесення реквізитів у заповіті Тишевича Андрія Тихоновича від 07 лютого 2006 року у місті перетину підпису від імені Тишевича Андрія Тихоновича та друкованого тексту як наступну: першочергово був виконаний підпис від імені Тишевича Андрія Тихоновича, на який нанесено друкований текст. Черговість нанесення реквізитів у заповіті Тишевича Андрія Тихоновича від 07 лютого 2006 року , зареєстрованого в Плахтіївській сільській раді Саратського району у місті перетину підпису від імені «Секретаря сільської ради Саламаха Т.М.», відбитка печатки «Саратський район, с. Плахтіївка, Україна, Одеська область. Плахтіївська сільська рада. Ідентифікаційний код 04380711», така, за якою на відбиток печатки надрукований текст та підпис імені «Секретаря сільської ради Саламаха Т.М.»
Від так, із висновків експерта вбачається, що текст заповіту Тишевич Андрій Тихонович підписом не освідчував, а відбитка печатки «Саратський район, с. Плахтіївка, Україна, Одеська область. Плахтіївська сільська рада. Ідентифікаційний код 04380711» виконана до нанесення тексту заповіту і підпису на ньому від імені «Секретаря сільської ради Саламаха Т.М.»
У результаті ознайомлення із висновками експерта, співставлення їх із показами Саламахи Т.М. 04 вересня 2014 року у цивільній справі № 513/1014/14-ц , 05 вересня 2016 року прокурора Одеської області повідомлено про злочин Саламахи Тетяни Михайлівни як такої, що надала до суду завідомо неправдиві покази у статусі свідка в судовій справі № 513/1014/14-ц. Тим самим вчинила кримінальне правопорушення, склад якого передбачено ч.1 ст. 384 КК України.
Із огляду на бездіяльність органу досудового слідства, внаслідок оскарження бездіяльності в порядку ст.ст.303-304 КПК України до Приморського районного суду м. Одеса, за результатами виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеса від 22 вересня 2016 року у справі № 522/1765/16-к, відомості про вчинення злочину Саламаха Т.М. внесені до ЄРДР № 12016160420000477 від 30 вересня 2016 року, із попередньою кваліфікацією за ч.1 ст.394 КК України.
Досудове слідство доручено слідчому Саратського ВП БДВП ГУНП в Одеській області , майору поліції Славовій Т.І.
20 вересня 2016 року прокурору Одеської області подано мотивоване клопотання про визнання Тишевич Ніни Андріївни потерпілою від злочину Саламахи Т.М. у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12016160420000477 від 30 вересня 2016 року. Остання, з огляду на надання Саламахою Т.М. неправдивих свідчень, що лягли в основу постановлення Саратським районним судом Одеської області 26 серпня 2015 року неправосудного рішення , була позбавлення права на спадкування за законом, та дотепер позбавлена права власності на спадщину.
Від так Тишевич Ніні Андріїівні зумисними протиправними діями Саламахи Т.М. завдано матеріальну шкоду, в розмір якої входить – ціна рухомого та нерухомого майна, яку за законом від батька мала б отримати донька, витрати на судовий захист порушеного права на спадщину протягом чотирьох років, та упущена вигода від користування власністю.
Бездіяльність прокурора Одеської області щодо порядку та наслідків вирішення клопотання про визнання потерпілим 03 жовтня 2016 року оскаржені до Приморського районного суду м. Одеса.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеса від 06 жовтня 2016 року у справі № 522/18606/16-к відповідальних осіб прокуратури Одеської області , уповноважених на проведення досудового слідства за заявою про вчинення кримінального правопорушення Саламахою Т.М. від 05 вересня 2016 року №5608 зобов’язано вручити пам’ятку про права та обов’язки потерпілого, або винести постанову про відмову у визнанні потерпілим. Заяву про виконання ухвали суду, та саму ухвалу 07 жовтня 2016 року подано до прокуратури Одеської області.
Листом заступника начальника управління – начальником відділу прокуратури Одеської області, радником юстиції Ляшенко Д. від 11 жовтня 2016 року № 04/2/2/16 Тишевич Н.А. поінформована, що її заява із доданою ухвалою скеровано керівнику Білгород-Дністровської місцевої прокуратури, раднику юстиції Терзі В.Д., а в подальшому — до слідчого відділу Саратського відділення поліції Білгород-Дністровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області.
26 жовтня 2016 року потерпілим Тишевич Н.А. було подано клопотання про об’єднання кримінальних проваджень , внесеного до ЄРДР за № 12015160420000411 від 31 липня 2015 року, та внесеного до ЄРДР № 12016160420000477 від 30 вересня 2016 року.
Постановою від 17 листопада 2016 року слідчого СВ Саратського ВП Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області, майора поліції Славової Т.І. клопотання Тишевич Н.А., поданого в статусі потерпілого,- задоволено.
Матеріали кримінальних проваджень: внесеного до ЄРДР за № 12015160420000411 від 31 липня 2015 року, та внесеного до ЄРДР № 12016160420000477 від 30 вересня 2016 року, об’єднані в одне в результаті прийняття постанови слідчого СВ Саратського ВП Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області, майора поліції Славової Т.І. від 17 листопада 2016 року . Підслідність об’єднаного провадження нею ж залишена в юрисдикції слідчого СВ Саратського ВП Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області, майора поліції Славової Т.І.
Водночас, мотивом подання клопотання потерпілого про об’єднання проваджень була неефективність, бездіяльність саме Славової Т.І . в розслідуванні наявного у неї кримінального провадження № 12016160420000477 від 30 вересня 2016 року, не вирішення процесуальних клопотань, стале приховування матеріалів досудового слідства від сторони обвинувачення в особі потерпілого Тишевич Н.А., що знаходить свій прояв у наступному.
За для унеможливлення притягнення Саламахи Т.М. до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, склад якого передбачено ч.1 ст.394 КК України, унеможливлення реалізації прав потерпілого від злочину Саламахи Т.М. Тишевич Ніною Андріївною, майор поліції Славова Т.І. вчиняє протиправні дії.
Фальшує процесуальний статус Тишевич Ніни Андріївни у об’єднаних кримінальних провадженнях : внесеного до ЄРДР за № 12015160420000411 від 31 липня 2015 року, та внесеного до ЄРДР № 12016160420000477 від 30 вересня 2016 року,- як такої, яка не є потерпілим, і питання щодо визнання потерпілим якої потребує додаткового вирішення.
Однак, при вирішенні питання про об’єднання матеріалів кримінальних проваджень внесеного до ЄРДР за № 12015160420000411 від 31 липня 2015 року, та внесеного до ЄРДР № 12016160420000477 від 30 вересня 2016 року,- слідчий СВ Саратського ВП Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області, майор поліції Славова Т.І. керувалась ст.ст.93, 110 та 220 КПК України. Про зазначене йдеться у оскаржуваній постанові від 17 листопада 2016 року.
Вказані норми права регулюють правовідносини між сторонами кримінального провадження:
-ст.93 КПК України — щодо збирання доказів;
-ст.110 КПК України — щодо прийняття процесуальних рішень (в даному випадку- постанов слідчого);
-ст.220 КПК України — щодо розгляду та вирішення клопотань.
Від так, вирішення клопотання Тишевич Н.А. про об’єднання кримінальних проваджень шляхом його задоволення, що знайшло свою пролонгацію у процесуальному рішенні Славової Т.І. від 17 листопада 2016 року, є письмовим доказом визнання органом досудового слідства в її особі процесуального статуту потерпілого Тишевич Н.А.
За для унеможливлення реалізації Тишевич Н.А. прав потерпілого, гарантованих п.11 ч.1 ст. 56 КПК України, як то знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому цим Кодексом, у тому числі після відкриття матеріалів згідно зі ст. 290 цього Кодексу, а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження, — слідчий СВ Саратського ВП Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області, майор поліції Славова Т.І. вчиняє самоправство. Не надає для ознайомлення матеріали об’єднаних кримінальних проваджень під приводом відсутності у Тишевич Н.А. процесуального статусу потерпілого, та заперечує юридичний факт визнання Тишевич Н.А. потерпілим як такий, що вже відбувся в минулому.
Приймає процесуальні рішення, направлені на створення процесуальних перешкод в реалізації прав потерпілого, передбачених п.2 ст.60, ст.ст.55,56,57 128 КПК України.
За для зосередження усіх матеріалів про злочин Саламахи Т.М. , майор поліції Славова Т.І приймає процесуальні рішення за межами наявних у неї законних повноважень.
Згідно з ч.5 ст.217 КПК України, рішення про чи виділення матеріалів кримінального провадження приймає прокурор. Об’єднуючи кримінальні провадження: внесене до ЄРДР за № 12015160420000411 від 31 липня 2015 року, та внесене до ЄРДР № 12016160420000477 від 30 вересня 2016 року, слідчий СВ Саратського ВП Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області, майор поліції Славова Т.І. перебрала на себе повноваження прокурора.
23 лютого 2017 року — слідчий СВ Саратського ВП Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області, майор поліції Славова Т.І. відмовила Тишевич Н.А. в задоволенні клопотання щодо надання інформації про хід досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України із тих підстав, що Тишевич Н.А. не надала слідству доказів спричинення їй збитків злочином, склад якого передбаченого ч.т1 ст.384 КК України, і вбачається у діях Саламахи Т.М. Тим самим Славова Т.І.:
-по-перше: спростувала вже здійснені висновки суду і слідства про законність набуття Тишевич Н.А. процесуального статусу потерпілого, що мали місце ще 10 листопада 2015 року;
-по-друге: приховала наявні у слідства докази спричинення шкоди Тишевич Н.А. внаслідок надання Саламахою Т.М. неправдивих свідчень, що лягли в основу постановлення Саратським районним судом Одеської області 26 серпня 2015 року неправосудного рішення. Від так Тишевич Ніні Андріїівні зумисними протиправними діями Саламахи Т.М. завдано матеріальну шкоду, в розмір якої входить – ціна рухомого та нерухомого майна, яку за законом від батька мала б отримати донька, витрати на судовий захист порушеного права на спадщину протягом чотирьох років, та упущена вигода від користування власністю. Спричинення шкоди доводиться письмовими доказами, як то рішенням Саратського районного суду Одеської області у цивільній справі № 513/1014/14-ц, та матеріалами цивільної справи № 513/1014/14-ц щодо допиту Саламахи Т.М. 04 вересня 2014 року, які наявні у слідства, та надавались Тишевич Н.А. додатком до клопотання від 10 листопада 2015 року;
— по-третє: вчинила спробу приховування причинно-наслідкового зв’язку між злочинними діями Саламахи Т.М. та унеможливленням Тишевич Н.А. отримати спадщину за законом.
23 лютого 2017 року слідчий СВ Саратського ВП Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області, майор поліції Славова Т.І. відмовила Тишевич Н.А. в задоволенні клопотання щодо повідомлення про підозру Саламаха Т.М. як такій, відносно якої наявні достатні докази про підозру, відповідно до імперативних положень п.6 ч.2 ст.40, п.3 ч.1 ст. 276 КПК України у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.384 КК України.
Як наслідок — дії слідчого СВ Саратського ВП Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області, майора поліції Славової Т.І. суперечать положенням ст. 2 КК України , ст.ст. 40, 91 КПК України, та унеможливлюють притягнення Саламахи Т.М. до кримінальної відповідальності.
За ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження визначає захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За ст. 38 КПК України, реалізація завдань кримінального провадження та його здійснення покладається на органи досудового розслідування, якими є слідчі підрозділи Національної поліції України.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 КПК України, досудове розслідування — стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до розділу 2 Положення про органи досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України 09 серпня 2012 № 686 із з змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства внутрішніх справ № 109 від 30 січня 2015, № 110 від 30 січня 2015, на органи досудового розслідування покладаються такі завдання:
2.1.1. Захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень.
2.1.2. Охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
2.1.3. Забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінальних правопорушень, що підслідні слідчим органів внутрішніх справ (злочинів — у формі досудового слідства, кримінальних проступків — у формі дізнання).
2.1.4. Забезпечення відшкодування фізичним і юридичним особам шкоди, заподіяної кримінальними правопорушеннями.
2.1.5. Виявлення причин і умов, які сприяють учиненню кримінальних правопорушень, і вжиття через відповідні органи заходів щодо їх усунення.
2.2. На органи досудового розслідування можуть бути покладені й інші завдання, встановлені законодавством України.
2.3. Органи досудового розслідування зобов’язані застосовувати всі передбачені чинним законодавством заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Очевидно, що дії Славової Т.І. не направлені на реалізацію завдань органу досудового слідства, а від так є незаконними, протиправними.
Порушує принцип політичної нейтральності Національної поліції України, передбачений ст. 10 Закону України «Про національну поліцію » від 02 липня 2015 №580-VIII.
У процесуальних рішеннях, які формулюються халатно, не виважено та завідомо упереджено відносно Тишевич Н.А., Славова Т.І. порушує принцип політичної нейтральності поліцейського, та використовує бланк органу досудового слідства із комуністичною тоталітарною символікою, у кому вказується неіснуюча юридична адреса.
Так, адресу місцязнаходження Саратського відділення поліції ГУНП в Одеській області станом на 23 лютого 2017 року Славова Т.І. зазначає вулицю Карла Маркса у смт Сарата Одеської області. Водночас, такої вулиці у смт Сарата станом на 27 лютого 2017 року не було, і тепер не існує, з огляду на прийняття та виконання органами місцевого самоврядування в Україні Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» від 09 квітня 2015 № 317-VIII, переіменування вулиці Карла Маркса в смт Сарата на вулицю Ігнаца Ліндля- римо-католицького священика, який заснував Сарату у 1822 році.
Використання назви вулиці Карла Маркса є формою реалізації марксистсько-ленінської ідеології Комуністичної партії України, діяльність якої заборонена із 24 липня 2015 року.
Від так використання в процесуальних документах неіснуючої назви вулиці скаржник Тишевич Н.А. розцінює як:
1) свідомо та зумисно створену Славовою Т.І. механічну перешкоду у забезпеченні комунікації між нею як потерпілим із органом досудового слідства;
2) популяризацію Славовою Т.І. як працівником Національної поліції України символіки комуністичного тоталітарного режиму ;
3) порушення Славовою Т.І. принципу політичної нейтральності поліцейського;
3) приниженням Славової Т.І. історичної пам’яті видатної особистості — Ігнаца Ліндля як засновника Сарати.
Висновки про тотальну корупцію в Сараті Одеської області абсолютно фундаментально базуються на існуючих доказах вчинення корупційного правопорушення, на той час секретарем Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області- Тетяною Саламахою. Дані докази наявні в матеріалах судових і кримінальних проваджень.
Жінка , вступивши в злочинну змову із групою осіб, наївно вважала, що факт накладення підпису від імені Тишевич Андрія Тихоновича,1927 р.н. до нанесення на той же аркуш паперу самого тексту заповіту ніколи не буде виявлено. А, від так, надала до суду неправдиві свідчення про порядок виконання вказаного заповіту.
Однак її злочин не бачать правоохоронці.
Унеможливлює із цього приводу правовий захист потерпілих осіб і Саратський районний суд Одеської області.
Так, не виправдала сподівань щодо запропонованого алгоритму судового захисту суддя Саратського районного суду Одеської області Кожокар Т.Я.
Ухвалою від 12 травня 2017 року у судовій справі № 513/1014/14-ц відмовила у розгляді заяви Тишевич Ніни Андріївни про перегляд ухвалених рішень за ново виявленими обставинами. Такими обставинами заявник вважала факт накладення підпису від імені її померлого батька на заповіт до нанесення тексту. А від так докази відсутності волевиявлення підписання заповіту вже сформульованим текстом є очевидними і такими, які зобов’язують до перегляду ухвалених рішень.
Але такий супротив корумпованої влади об’єктивній істині ні Тишевич Ніну Андріївну, ні громадяни України із чіткою громадською позицією, — не зупинить.
Оприлюднювати правду як основну засаду справедливості ми будемо постійно.
Саме в пошуках відповідей на запитання: чому Сарата Одеської області стала на захист Тетяни Саламахи ми поїхали до села Плахтіївка Саратського району Одеської області.
Відповідь на запитання знайшли одразу, окинувши оком оселю Тетяни Саламахи, яка на фоні інших господарств виглядає , м’яко кажучи, не бідно.
Зовнішній вигляд будинку, де проживає екс — службовець органу місцевого самоврядування, фізеотип та експансивна поведінка чоловіка Тетяни Михайлівни,- наштовхнули на висновки про те, що сім’я Саламахи, в визначенні приорітетів існування, віддає перевагу не духовному, а матеріальному. А від так є абсолютно безсилою проти стихії справедливості, яку вважає для себе інородним тілом.
Ні грати на вікнах, ні принизливі висловлювання і погрози не зупинять людей із міцним моральним стержнем у устремліннях до справедливості.
Водночас наявне і інше переконання: у випадку вдалої вакцинації суспільства від корупції публічним оприлюдненням її фізіологічного втілення, гарантоване повне одужання України.
Від так – попереду важка праця щодо вакцинації антикорупційними публічно- правовими розслідуваннями.
