Голова суду Олег Глуханчук своїм рішенням бере відповідальність за всіма наслідками по обслуговуванню самобуду на Бригадній

председатель суда и коллегии судей Олег Глуханчук

председатель суда и коллегии судей Олег Глуханчук

самобуд по вулиці  Бригадній

самобуд по вулиці Бригадній

За безпеку експлуатації самобуду на Бригадній, будинок 4 у місті Одеса голова Одеського окружного адміністративного суду Олег Глуханчук відповість на лише посадою.
Більш детальну інформацію про голову суду Олега Глуханчук дивись тут. (http://kompromat1.info/articles/1671-predsedatelj_odesskogo_okruzhnogo_administrativnogo_suda_oleg_gluhanchuk/search)

председатель Одесского окружного административного суда Олег Глуханчук

председатель Одесского окружного административного суда Олег Глуханчук

Сьогодні 30 січня 2017 року голова Одеського окружного адміністративного суду Олег Глуханчук узяв на себе усю відповідальність за життя та здоров’я людей, що експлуатуватимуть самовільно побудовану будівлю № 4 по вулиці Бригадній у місті Одеса.
Такий висновок можна зробити виходячи із того, що будучи головуючим у колегії, він відмовив у задоволенні клопотання сторони позивача про забезпечення позову шляхом заборони експлуатації, та заборони видачі дозвільної документації щодо експлуатації відносно цього об’єкта.
Від так, усі дії, що, можливо, призведуть до фатальних наслідків користування будівлею, зведеною із порушенням містобудівного законодавства, лежить у площині відповідальності голови Одеського окружного адміністративного суду.
Як усе було можна оглянути на відео (нижче).

Одночасно опубліковуємо текст клопотання сторони позивача, для забезпечення якості правового моніторингу справи громадським суспільством Одеси.
«В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа № 815/5236/16 за адміністративним позовом Нікітченко Сергія Федоровича до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, у якому позивач у справі № 815/5236/16, відповідно до ст.ст. ст.49, ч.1 ст.51 КАС України, просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління державного архітектурно — будівельного контролю Одеської міської ради (із моменту створення), що знайшли своє вираження в ухиленні від подання позову про знесення об’єкту самочинного будівництва, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Бригадна, 4, відповідно до імперативних положень ч. 7 ст. 376 ЦК України;
2. Зобов’язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради подати адміністративний позов про знесення об’єкту самочинного будівництва, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Бригадна, 4, відповідно до імперативних положень ч. 7 ст. 376 ЦК України одразу ж після вступу рішення в законну силу.
3. Зобов’язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України вчинити дії по притягненню до правової відповідальності посадових осіб, що спричинили тривалу бездіяльність органу державної влади, яка знайшла своє вираження в ухиленні від подання позову про знесення об’єкту самочинного будівництва, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Бригадна, 4.
4. Зобов’язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, Управління державного архітектурно — будівельного контролю Одеської міської ради повідомити суд про виконання рішення шляхом подання відповідного звіту.

Причиною публічно-правового спору стала бездіяльність відповідачів в питанні виконання імперативних положень ч.7 ст. 376 ЦК України , ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо подання позову про знесення об’єкту самочинного будівництва, протиставлена суспільним інтересам. При цьому позивач зазначає, що Інспекція /Управління повинні звернутися до суду як суб’єкти владних повноважень на виконання владних управлінських функцій зі здійснення контролю у сфері містобудування у зв’язку із порушенням забудовником вимог законодавства з питань будівництва та містобудування. Таким чином відносини між сторонами повинні носити публічно-правовий характер, а тому зазначений спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
До таких висновків про юрисдикцію спору дійшов Верховний суд України, який у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-381цс15 підкреслив, що відповідно до ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об’єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред’явлено до суду в разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені в приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та (або) якщо перебудова об’єкта є неможливою.
При цьому пунктом 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 439/2011, визначено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі – Держархбудінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.
У пункті 3 вказаного Положення зазначено, що основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства, у тому числі здійснення в межах своїх повноважень державного контролю за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил із зазначених питань.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові судових палат у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року (№6-137цс14).
Правовий характер спору зобов’язує уповноважені органи державної влади та місцевого самоврядування солідарно у майбутньому вжити заходів щодо унеможливлення експлуатації об’єкту самочинного будівництва як такого, що не відповідає вимогам будівельних норм і правил, а від так створює потенційну загрозу життю здоров’ю людей внаслідок його експлуатації.

Як відомо, містобудівна діяльність – це діяльність спрямована на задоволення основних, природних прав людини: на житло, на безпечне навколишнє середовище, врешті решт на комфортне щасливе життя. Право людини на житло гарантоване ч.1 ст.47 Конституції України , та передбачає наявність безпечного об’єкту експлуатації для реалізації природніх потреб. Водночас, право людини на життя за ст.27 Конституції України – домінуюче і невід’ємне. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.
Згідно із затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 грудня 2011 року № 374 Державними будівельними нормами В.1.2-14-2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ» (примітка 2 до таблиці 1 підрозділу 5.1 «Класифікація наслідків (відповідальності) будівель і споруд») вважається, що на об’єкті постійно є люди, якщо він заповнений не менш ніж вісім годин на добу і не менш ніж 150 днів на рік, а людьми, що періодично відвідують об’єкт, вважаються ті, що заповнюють його не більше трьох годин на добу.
Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Держкомстандартизації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі – це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.

Позивач стверджує, що будь-яка експлуатація об’єкту самочинного будівництва — будинку №4 по вулиці Бригадній у місті Одеса, у якому постійно знаходитимуться люди, створює пряму загрозу їх життю та здоров’ю, а тому, відповідно до ст.ст. 117,118 КАС України, вважає за необхідне цьому завадити внаслідок прийняття судом рішення про заборону його (будинку) експлуатації. При цьому звертає увагу суду на кількість можливих фатальних наслідків такої експлуатації, що є похідною від кількості квартир, і становить 59 одиниць.
Тому позивач вважає за необхідне унеможливити легалізацію загрозливої для життя людей експлуатації ще й шляхом унеможливлення отримання дозвільних документів з цього приводу, як то декларації «Про готовність об’єкту до експлуатації».
Відповідно до ч.1 ст.117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидним є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.
Позивач вважає, що існує значна ймовірність , похідна від Варламової В.М. повторної подачі декларації «Про готовність об’єкту до експлуатації» за адресою: м. Одеса, вул. Бригадна, 4, підтверджена заявами представників Варламової В.М., представника третьої особи Плукчі Г.И. – Апалькова В.В. , та запереченнями на позов у цьому провадженні представника відповідача.
Таким чином, у разі реєстрації кимось з відповідачів декларації «Про готовність об’єкту до експлуатації» за адресою: м. Одеса, вул. Бригадна, 4, позивачу доведеться звертатися до суду з адмінпозовом для скасування реєстрації декларації (й) у зв’язку з наведенням у ній (них) недостовірних даних. І тим самим унеможливлювати ризики загибелі людей.
У зв’язку з вищевикладеним, представник позивача вважає за необхідне вжити заходів забезпечення позову ще й з метою запобігання негативним наслідкам від вчинення можливих протиправних дій, у вигляді реєстрації декларацій з наведеними недостовірними даними, які у подальшому можуть суттєво ускладнити виконання можливого рішення суду , та привести до незворотних наслідків позбавлення людей життя.
На підставі вище викладеного, відповідно до ст.ст.117,118 КАС України, сторона апелянта просить суд:
1) заборонити експлуатацію будинку №4 по вулиці Бригадній у місті Одеса;
2) заборонити відповідачам: Державній архітектурно-будівельній інспекції України (м. Київ, бул. Л.Українки, 26); Департаменту ДАБІ України в Одеській області ( м. Одеса, вул. Канатна, 83), Управлінню Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (м. Одеса, вул. Черняховського, 6) -вчиняти дії щодо реєстрації декларації «Про готовність об’єкту до експлуатації» за адресою: м. Одеса, вул. Бригадна, 4.
За результатами розгляду цього клопотання постановити ухвалу, яку надати».
Зазначимо, що це вже третя відмова Олега Глуханчука в питанні задоволення обґрунтованого клопотання про забезпечення адміністративного позову.
Від так є прогнозованою подальша відмова в задоволенні вказаного позову.

По при очевидність бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в питанні здійснення архітектурно-будівельного контролю, Феміда в особі Олега Глуханчука залишається не лише сліпою, але і глухою і німою.
На запитання «Чи надовго?» знайдемо відповідь разом.

Сидоренко Андрій

судебное заседание от 30 01 2017

судебное заседание от 30 01 2017

самобуд по вулиці  Бригадній

самобуд по вулиці Бригадній

На ту же тему
Поделитесь своим мнением

Пожалуйста, зарегистрируйтесь, чтобы комментировать.

"За всю Одессу!" © 2018 ·   Войти   · Тема сайта и техподдержка от GoodwinPress Наверх